Гармония Теоретический Курс Холопов
Зміст. Життєпис. Закінчив Рязанське обласне музичне училище.
Юрій Миколайович Холопов. Теоретический курс. Теоретический курс. Теоретический курс. Санкт-Петербург • Москва • Краснодар 2003. ББК 85.31 Х73. X 73 Гармония: Теоретический курс: Учебник. — СПб.: Издательство «Лань», 2003. - 544 с., ил. — (Учебники для вузов. Специальная литература). ISBN 5-8114-0516-2. Настоящая книга, являясь теоретическим курсом, одновременно представляет собой научное исследование фундаментальных проблем гармонии. Автор рассматривает многие коренные вопросы гармонии в виде целостной структуры, в контексте музыкальной формы. Проблема основного тона аккорда в теоретической концепции Хиндемита (1960) (pdf, 3 mb).
У 1949—1954 навчався на теоретико-композиторському факультеті Московської консерваторії в класі проф. Служив у Групі радянських військ у Німеччині.
Аспірантуру Московської консерваторії закінчив 1960 у професора С. С. Богатирьова. Захистив кандидатську дисертацію в 1975, докторську в 1977. З 1960 року працював на кафедрі теорії музики Московської консерваторії. З 1972 року — доцент, з 1983 року — професор. Основні галузі наукових досліджень Холопова: теорія та історія гармонії, теорія музичної форми, історія музичної науки (в діапазоні від а до П. Н. Мещанінова). Особливо цінні його дослідження в області, що отримали широке громадське визнання; за його підручниками теоретична і практична гармонія викладається нині в російських музичних ВНЗ. Публікації.
Холопов — автор близько 1000 робіт з теорії та історії гармонії та музичної форми, сучасної музики, історії музичної науки, з яких опубліковано близько 800. Серед книг і монографій:.
О гармонии 1960 М.: Советский композитор, 1961;. Фортепианные сонаты М.: Музгиз, 1961. Соавтор Валентина Холопова. Анализ музыкальных произведений. Программа для музыкальных училищ М.: Методический кабинет Министерства культуры СССР, 1966.
Современные черты гармонии С. С. Прокофьева 1959-1964 М.: Музыка, 1967. Музыкально-теоретические системы. Программа для музыкальных вузов по специальностям: композиция, музыковедение 1969: 1-я ред.; 1977—1978: 2-я ред.; 2001: 3-я ред. М.: Методический. Кабинет Министерства культуры СССР, 1972; М., 1982 (2-е изд.); М., 2002 (3-е изд.:). Очерки современной гармонии 1966-1967 М.: Музыка, 1974;. Инструментоведение.
Программа для музыкальных училищ М.: Методический кабинет Министерства культуры СССР, 1975. Современная музыка в системе музыкально-теоретического образования. Обзорная информация М.: Библиотека им. НИО Информкультура, 1977. Задания по гармонии. Учебное пособие для студентов композиторских отделений музыкальных вузов 1976 М.: Музыка, 1983.
Жизнь и творчество Т. 1 1973 М.: Советский композитор, 1984; Berlin, 1989 (на нем. Яз.); Milano,1990 (на итал. Соавтор Валентина Холопова. Программа для композиторских отделений муз. Вузов М.: Методический кабинет Министерства культуры СССР, 1987.
Учебник для студентов историко-теоретических отделений музыкальных вузов 1983 М.: Музыка, 1988; 2-е доп. Изд., Спб., 2003. 1989-1991 М.: Композитор, 1993; Amsterdam: Harwood Academic Publishers, 1995 (на англ. В 3-х частях. Часть 1 1986-1988 М.: Музыка, 1996. В 3-х частях.
Тому предъявляют обвинение в убийстве Генри, а поскольку Френсис отказывается предъявить им живого «потерпевшего» (который находится совсем недалеко — на рейде острова), чтобы того не осудили за «убийство дяди», то Френсис объявляется виновным и прямо на следующий день готовится его казнь через повешение. 
Часть 2 1986-1988 М.: Музыка, 2001. Аналитические очерки (Сборник статей) М.: ТЦ Сфера, 1998.
Соавтор Светлана Курбатская. Музыка Веберна Т. 2 1975 М.: Композитор, 1999.
Соавтор Валентина Холопова. — the Russian Voice in European New Music (Эдисон Денисов — русский голос в европейской Новой музыке) Berlin: Verlag Ernst Kuhn, 2002 (на англ. Яз.).
Современная гармония: Программа курса и методическое пособие по специальности «Теория музыки». Повышенный уровень среднего профессионального образования. М.: Научно-методический центр по художественному образованию Министерства культуры РФ, 2002.
Теоретический курс. СПб.: Лань, 2003. // Юрий Николаевич Холопов и его научная школа.— М., 2004, с.6–17. Практический курс.
Часть 1: Гармония эпохи барокко. Гармония эпохи венских классиков. Гармония эпохи романтизма. М.: Композитор, 2003; 2-е изд. М.: Композитор, 2005. Практический курс.
Часть 2: Гармония XX века. М.: Композитор, 2003; 2-е изд. М.: Композитор, 2005. М.: Композитор, 2006. Музыкально-теоретические системы: Учебник / Под ред.
М.: Композитор, 2006. Введение в музыкальную форму / Под ред. Консерватории им. Чайковского, 2006. Критика спадщини Холопова.
Невдалою виявилася спроба Холопова вибудувати доктрину музично-історичного процесу; була помічена її тавтологічність, фантастичність та навіть химерність. Спроба пом'якшити такі жорсткі оцінки концепції закінчилася визнанням міфічності цього сміливого і невдалого штурму проблеми Юрієм Миколайовичем. У схильності Холопова до міфотворчості може переконатися кожен, кому попадеться на очі фантастична химера « райдужний спектр інтервалів» з його визначення природного гармонійного ряду. Примітки. Холопов 1982. 52-104. Шип 2013,.
25: «Холоповскоє формулювання пригнічує насамперед відвертою тавтологічністю: підйом 'роз'яснюється' як рух від нижчого до вищого. Бентежить і те, що автор ніяк не розкриває свого розуміння 'організованості'. Він навіть не ставить питання про спосіб порівняння 'організованості' різних стадій руху 'вперед і вгору'. Тому й теза про те, що в розвитку музичного мислення домінує принцип підйому, повисає в повітрі. Якщо навіть історичний перехід від 'менш організованого' до 'більш організованого' стана музики насправді існує, то не ясно, як саме він обумовлений заявленими чотирма парами протилежностей. До цієї розпливчатою картині музичного прогресу Холопов додав судження-натяк про 300-річні періодичні цикли в історії музики. Однак жодних аргументів, або хоча б прикладів-ілюстрацій автор не навів.
До висловлених фантастичних положень музикознавець додав ще одну химеру. ( Холоповская формулировка удручает прежде всего откровенной тавтологичностью: подъем 'разъясняется' как движение от низшего к высшему. Обескураживает и то, что автор никак не раскрывает своего понимания 'организованности'. Он даже не ставит вопрос о способе соизмерения 'организованности' разных стадий движения 'вперед и вверх'.
Поэтому и тезис о том, что в развитии музыкального мышления доминирует принцип подъема, повисает в воздухе. Если даже исторический переход от 'менее организованного' к 'более организованному' состоянию музыки на самом деле существует, то не ясно, как именно он обусловлен заявленными четырьмя парами противоположностей. К этой расплывчатой картине музыкального прогресса Холопов добавил суждение-намек о 300-летних периодических циклах в истории музыки. Однако никаких аргументов, или хотя бы примеров-иллюстраций автор не привел. К высказанным фантастическим положениям музыковед добавил еще одну химеру.)». Зенкин 2014, c. 14: «ми не станемо називати всю концепцію 'химерою', як це робить Шип, а назвемо міф його власним ім'ям — міфом, в який можна вірити або не вірити.
( мы не станем называть всю концепцию 'химерой', как это делает Шип, а назовем миф его собственным именем — мифом, в который можно верить или не верить.)». Шип 2013,. 27: «Стаття Ю.
Холопова може служити зразком відчайдушно сміливого, але в цілому повністю невдалого штурму проблеми визначення загальної логіки музично-історичного процесу. Холопова может служить образцом отчаянно смелого, но в целом полностью неудачного штурма проблемы определения всеобщей логики музыкально-исторического процесса.)».: «Гармонійно влаштоване тіло що звучить, дає райдужний спектр інтервалів, числова впорядкованість яких дозволяє всім їм зливатися в єдиний музичний звук, що як би містить у собі ядро всієї музичної гармонії. Такий спектр називається натуральним звукорядом (чим підкреслюється природний характер музичної гармонії), або гармонійним рядом ( Гармонически устроенное звучащее тело дает радужный спектр интервалов, числовая упорядоченность которых позволяет всем им сливаться в единый музыкальный звук, как бы содержащий в себе ядро всей музыкальной гармонии.
Такой спектр называется натуральным звукорядом (чем подчеркивается природный характер музыкальной гармонии), или гармоническим рядом)» Посилання. Зенкин, К.
Холопов Гармония Теоретический Курс
У Амрахова, А. А.; Горбатов, Д. Журнал Общества теории музыки (російська) (Москва: Общество теории музыки) 5 (1): 14.
Процитовано 18 June 2015. Холопов, Ю. У Сандулов, Ю.
А.; Шапиро, С. Л.; Елькина, У. Санкт-Петербург, Москва, Краснодар: Издательство «Лань».
Процитовано 20 June 2015. Холопов, Ю. У Гольцман, А. М.; Тараканов, М. Проблемы традиций и новаторства в современной музыке (російська) (Москва: Советский композитор): 52–104. Процитовано 18 June 2015. У Бочаров, Ю.
Холопов Гармония Теоретический Курс Купить
Учёные записки Российской академии музыки имени Гнесиных (російська) (Москва: Российская академия музыки имени Гнесиных) 4 (1): 27. Процитовано 18 June 2015. Додаткове читання.